ПЕРЕБІГ ТРИХУРОЗУ ЯК ПАРАЗИТОЗУ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ ОВЕЦЬ

Анотація

Вівчарство  в  багатьох  країнах  світу,  зокрема  в  Україні,  посідає  особливе  місце  серед  галузей
тваринництва і є постачальником таких видів продукції, як баранина й вовна. Вівці мають гарні се-
лекційні якості, високу відтворювальну здатність та пристосувальні властивості. Одним з факто-
рів,  що  гальмує  розвиток  вівчарства,  є  паразитарні    захворювання.  Серед  їх  різноманіття  одне  з
провідних місць посідають нематодози органів травлення тварин, зокрема трихуроз, що може пе-
ребігати як асоціативні інвазії. Дослідження виконували на базі лабораторії кафедри паразитології
та тропічної ветеринарії Національного університету біоресурсів і природокористування України та в умовах приватних господарств Київської області. Всього проведено 258 копроовоскопічних дос-
ліджень овець. Результати проведених паразитологічних досліджень свідчать, що трихуроз овець є
поширеною інвазією на території окремих господарств Київської області, середня екстенсивність
інвазії становить 35,7 %. З’ясовано, що трихуриси паразитують переважно у складі гельмінтозів
травного каналу овець як асоціативні інвазії (69,6 %). Основні співчлени трихурисів – це нематоди
(стронгілоїдеси, стронгіляти органів травлення) та цестоди (монієзії). У разі трихурозу овець най-
частіше діагностували двокомпонентні мікстінвазії (65,6 %), рідше виявляли трикомпонентні асо-
ціативні інвазії (34,4 %). У інвазованих збудником трихурозу овець виявлено 5 різновидів мікстінва-
зій. З двокомпонентних асоціативних інвазій виявлено одночасне паразитування трихурисів і строн-
гілят органів травлення (31,3 %), трихурисів і монієзій (23,4 %), а також трихурисів і стронгілоїде-
сів (10,9 %). З трикомпонентних мікстінвазій найчастіше діагностовано одночасне паразитування
трихурисів, монієзій і стронгілят органів травлення (21,9 %). Меншу частку становила трихурозно-
стронгілоїдозно-стронгілятозна мікстінвазія (12,5 %). Отримані дані щодо асоціативного перебігу
трихурозу овець разом з нематодозами та цестодозами органів травлення дають змогу правильно
підібрати антигельмінтні препарати, що підвищить ефективність превентивних заходів.