Особливості проведення інокуляції при вирощуванні сої

Анотація

Соя є найважливішою культурою в світі, попит на яку постійно зростає, що обумовлює необхідність збі-льшення її якості та врожайності. Відомо, що обов’язковим елементом технології вирощування сої є додат-кова інокуляція, яка передбачає обробку бактеріальними препаратами, які містять азотфіксуючі бактерії Bradyrhizobium japonicum. Метою статті є дослідження особливостей існуючих методів проведення іноку-ляції сої. Чим більше врожайність сої, тим більше потреба в азоті, який на 50–60 % покривається біологіч-ною фіксацією завдяки симбіозу з бактеріями B. japonicum. За їх відсутності або недостатності проводиться інокуляція насіння сої та ґрунту. У першому випадку використовують живі штами Rhizobium у вологій тве-рдій або рідкій формах для їх нанесення на насіння, щоб воно залишалося життєздатним і могло заселитися на всіх коренях сої, що наростають. Інокуляція ґрунту практикується зазвичай у поєднанні з контактною інокуляцією насіння шляхом внесення гранул інокулянту за допомогою аплікатора у сівалку. Існують від-мінності між різними продуктами, які використовують однакові або аналогічні штами Rhizobium. Продукти на основі торфу (HiStick, LegumeFix) вважаються стандартними інокулянтами та надають забарвлення об-робленому насінню. Рідкі інокулянти (LiquiFix, Rizoliq, Turbosoy) не забарвлюють насіння та постачаються з рядом добавок і використовують полімери для захисту й адгезії. Практикується також поєднання кількох штамів Rhizobium в одному продукті. Оскільки важливо, щоб якомога більше бактерій вижило після посіву до початку проростання сої, ключовою характеристикою якості продукту є щільність ризобій і необхідність до-тримання основних практичних рекомендацій в процесі інокуляції. Використання вищої за норму дози іно-кулянту не становить жодної загрози навколишньому середовищу та зазвичай призводить до збільшення утворення бульбочок і врожайності насіння до 25 %. Також інокуляція позитивно впливає на польову схо-жість і виживання рослин, їх висоту й індивідуальну продуктивність, зменшує витрати на хімічні засоби захисту та підвищує родючість ґрунту.