Різноякісність насіння, оцінка фракційного складу та маси тисячі насінин сої залежно від сортового складу

Анотація

У статті наведено результати польового дослідження, проведеного в агрокліматичних умовах Уманського району Черкаської області, з метою оцінки різноякісності, фракційного складу та маси 1000 насінин сої залежно від сортового складу. Дослідження охоплювало п’ять сортів сої: ЕС Ментор, Галлек, ОАЦ Брук, ОАЦ Страйв та ОАЦ Лейкв’ю. Фракційний склад визначали шляхом поділу насіння на великі (>6,5 мм), середні (5,0–6,5 мм) та дрібні (<5,0 мм) фракції методом просіювання. Маса 1000 насінин встановлювалася за стандартними методиками, а вміст білка – за допомогою ближньої інфрачервоної спектроскопії (NIRS). Отримані результати засвідчили виражені відмінності між сортами. Сорти ЕС Ментор та ОАЦ Лейкв’ю характеризувалися переважанням великої фракції насіння (>6,5 мм) понад 55 %, що свідчить про їхню придатність для використання у виробництві крупнонасіннєвої сої. У сортів Галлек та ОАЦ Страйв спостерігався більш рівномірний розподіл насіння між фракціями, що робить їх універсальними для різних напрямів використання. Сорт ОАЦ Брук мав найменшу частку насіння великої фракції (>6,5 мм) і найбільшу кількість дрібного (<5,0 мм) – до 28 %, що вказує на його специфічну морфометричну диференціацію. Маса 1000 насінин варіювала від 131,2 г у сорту ОАЦ Брук до 168,4 г у сорту ЕС Ментор, що вказує на значний вплив генетичних факторів. Вміст білка змінювався від 36,5 % (ЕС Ментор) до 40,8 % (ОАЦ Брук), що підтверджує тенденцію оберненої залежності між масою насіння та його білковістю. Додатково встановлено достовірні кореляційні зв’язки між масою 1000 насінин, вмістом білка та фракційним складом, що дозволяє прогнозувати якісні показники насіння залежно від сортових особливостей. Таким чином, встановлено, що якісні та біохімічні характеристики насіння сої значною мірою визначаються сортовими особливостями, а отримані результати можуть бути використані для оптимізації селекційних програм і технологій вирощування.