Вікові особливості компенсаторного росту і фізіологічної адаптації свинок великої білої та ландрас порід за різних термінів їх відлучення

Анотація

Метою дослідження було визначення впливу віку відлучення на інтенсивність росту, адаптаційні можливості, споживання корму та частоту прояву діареї у поросят двох материнських порід – ландрас та велика біла – з оцінкою перспектив формування ремонтних свинок. В експерименті використовували 4 групи поросят, розподілених за віком відлучення: 21 та 28 діб. Було оцінено динаміку зростання живої маси від народження до завершення дорощування, прояву в цей час, шлунково-кишкових розладів, інтенсивності споживання комбікормів та рівень середньодобових і абсолютних приростів живої маси, Отримані результати, свідчать, що скорочення підсисного періоду до 21 доби призводить до тимчасового пригнічення росту поросят, зниження середньодобових приростів у період з 22 до 35 добу (у тварин породи ландрас– до 34–144 г, у їх аналогів великої білої – до 86–136 г та абсолютних приростів (0,24–1,01 кг і 0,60–0,95 кг відповідно), що збігається з піком проявів діареї та нерівномірним споживанням корму. Водночас, ранньовідлучені поросята демонструють компенсаторний ріст після адаптаційного періоду, особливо у свинок породи ландрас, що свідчить про часткову відновлюваність росту. У кінцевому підсумку, жива маса ранньовідлучених поросят була нижчою на 3,8–7,3 % порівняно з тваринами, відлученими у 28 діб. Доведено, що поросята, відлучені у 28 діб, характеризувалися рівномірною динамікою приростів, стабільним споживанням корму та нижчою частотою діареї, що забезпечувало більш ефективну адаптацію до твердого корму та кращу конверсію корму. Середньодобові прирости за період від народження до завершення дорощування становили 383 г у свинок породи ландрас і 364 г у їх аналогів великої білої породи. Породні особливості також впливали на адаптацію: свинки породи ландрас проявляли більш виражений компенсаторний ріст, тоді як тварини великої білої порода відзначалася стабільністю приростів та споживання корму. Встановлено, що скорочення підсисного періоду до 21 доби істотно впливає на адаптацію поросят: ранньовідлучені тварини демонструють нерівномірність споживання корму та підвищену частоту діареї, що знижує ефективність росту у перші тижні після відлучення. Хоча поросята здатні проявляти компенсаторний ріст у подальший період, їх кінцева жива маса залишається нижчою порівняно з тваринами, відлученими у 28 діб. Водночас оптимізація віку відлучення до 28 діб забезпечує більш стабільну динаміку росту, рівномірне споживання корму, зниження проявів діареї та підвищення економічної ефективності вирощування. Таким чином, управління тривалістю підсисного періоду є ключовим чинником формування здорового, продуктивного та стійкого молодняку свиней.