Агроекологічні особливості комплексу багатоїдних шкідників агроценозів пшениці

Анотація

Актуальність дослідження визначається постійно зростаючим впливом багатоїдних шкідників на агроценози пшениці в Україні, що зумовлюється як змінами клімату, так і розвитком нових стратегій сільського господарства. Зміни у кліматичних умовах і ландшафтних структурах потребують розробки нових підходів до контролю популяцій шкідників, щоб забезпечити стабільність і високу продуктивність пшениці. Мета статті полягала у комплексному аналізі агроекологічних особливостей основних представників комплексу багатоїдних шкідників агроценозів пшениці, їх вплив на врожайність культури. Результати дослідження впродовж 2022–2024 років вказують на те, що серед багатоїдних шкідників пшениці найбільший вплив мають такі групи, як гризуни, листогризучі та підгризаючі совки, саранові та ґрунтові шкідники. Зокрема, полівки та миші завдають шкоди на ранніх етапах розвитку пшениці, пошкоджуючи кореневу систему і пагони, що знижує врожайність. Ховрахи можуть викликати втрати як на стадії проростання, так і на етапі формування колосків. Серед листогризучих совок найбільше пошкоджень завдають бавовникова совка та совка-гамма, які активно пошкоджують листя пшениці на всіх стадіях розвитку, знижуючи її фотосинтетичну активність і врожайність. Лучний метелик також спричиняє шкоду, але в меншій кількості. Крім того, саранові шкідники, зокрема сарана, мають потенціал до масових міграцій і можуть завдати серйозних пошкоджень на великих площах. Вони є особливо небезпечними в умовах теплих і сухих сезонів. Що стосується ґрунтових шкідників, таких як ковалики і чорниші, то їхній вплив на пшеницю полягає в пошкодженні кореневої системи, що також обмежує ріст і розвиток рослин. Це дозволило визначити роль агроландшафтів у розподілі багатоїдних шкідників завдяки чергуванню культурних і природних біотопів. Загалом, результати дослідження підтверджують, що для ефективного управління популяціями цих шкідників необхідно застосовувати комплексний підхід, який включає моніторинг, агротехнічні заходи, використання біологічних і хімічних методів боротьби.